Вишиванка — поема життя

Теплий травневий день...
Ласкаве сонцесяєво торкається наших облич, вливає у долоні легкий струмінь весняного тепла...

 Ми, учні та вчителі школи-інтернату, запам'ятали цей день як день Вишиванки.

Два кольори на полотні сорочок та ціла палітра яскравих барв на усміхнених обличчях єднають нас із духовними й матеріальними скарбами українського народу.
               
               Вишиванка — поема життя, закодована вічність в узорах.

 Їй ніколи нема забуття: Геній Роду не стерти на порох!

 Ми первинні, як сонце й вода.  Колисала нас люля жар-птиці.

 Україно, ти знов молода —   Невичерпна духовна криниця.

                                                                                                  Лель-Анатолій  Загрудний.           

Козацькому роду нема переводу!

Фотозвіт проведення позакласного заходу                                                                     

Сяяли на сонці шаблі запорожців,

Як вони на конях гнали ворогів.

Козацькому роду нема переводу,
Лине його слава з далечі віків.

Кохання Тараса Шевченка

Про кохання Тараса Шевченка написано численні спогади, наукові дослідження, романи. Поеми. Але, певна річ, далеко не все сказано. У тому, кого  і як кохає велика людина та й звичайна теж, розкривається історія цілого покоління. Сподіваємось, що кохання Шевченка і його інтимна лірика допоможуть глибше розкрити нам сутність Поета. Давайте, торкнувшись цієї делікатної теми, спробуємо піднестись до вершин духу генія, а не приземлити їх, звівши велике до дрібного чи дріб’язкового.

Презентація "Свіча, запалена від серця" до дня нарождення Т.Г.Шевченка

         В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє людство, до них належить й ім'я  великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка.        
         Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. Тому і не дивно, що поет писав: « Історія мого життя становить частину історії моєї Батьківщини». 
         Шевченко вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, а й обставинами життя був міцно і кровно зв'язаний.      Презентація

Позакласний захід "Ми діти твої, Україно!"

 
  21 лютого - Міжнародний день рідних мов. Наш народ завжди мав українську мову в піснях, легендах, переказах, передавав її від роду до роду, щоб не загинула. 
         
          Земля моя найкраща і єдина,  я спів твій серденьком ловлю!              

       Моя найкраща в світі Україно, я щиро й віддано тебе люблю! 
       І наша рідна мова- мати  снагу і силу нам дає.  
        Нам стежку в світ дано топтати,  поки в нас рідна мова є!  

Такими рядками привітали ведучі  учасників літературного вечора.

Учнівська конференція "Шевченко-художник"

Якщо би він покинув свої вірші, то став би ще більшим живописцем, ніж поетом,"- писав про Тараса Шевченка художник Іван Сошенко. Придивіться до офортів Тараса, можливо є правда в словах його вчителя. Адже геній завжди є геніальний у всьому.

  Вечір пам`яті запорізької поетеси Марини Брацило

«На початку 90-х до рук моїх потрапили перші (для мене) вірші Марини Брацило,-згадує запорізький поет Григорій Лютий.- Пам'ятаю, тоді вразив такий її рядок: «Ти шукав до підкови коня». Людина, далека від поезії, одразу зауважила б, що все відбувається навпаки – шукають підкову, коли є кінь, або був би гривастий, а підкова вже знайдеться. Але, як каже Ліна Костенко, «Поезія – це завжди неповторність, якийсь незнаний дотик до душі». У Марини не просто вірші, а саме Поезія! Неповторна, яка бере за душу, не залишає нікого байдужим після прочитаного..."