Кохання Тараса Шевченка

Про кохання Тараса Шевченка написано численні спогади, наукові дослідження, романи. Поеми. Але, певна річ, далеко не все сказано. У тому, кого  і як кохає велика людина та й звичайна теж, розкривається історія цілого покоління. Сподіваємось, що кохання Шевченка і його інтимна лірика допоможуть глибше розкрити нам сутність Поета. Давайте, торкнувшись цієї делікатної теми, спробуємо піднестись до вершин духу генія, а не приземлити їх, звівши велике до дрібного чи дріб’язкового.

Підготовлено та проведено вчителями української мови 

Запорізької школи-інтернату № 1 Я.В. Кошель та О.А.Єременко

Моя любов! Моя висока! Не відпускай мене, храни!

(літературно-музична композиція про Т.Г.Шевченка)

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

ЯВ  Про кохання Тараса Шевченка написано численні спогади, наукові дослідження, романи. Поеми. Але, певна річ, далеко не все сказано. У тому, кого  і як кохає велика людина та й звичайна теж, розкривається історія цілого покоління.

САША Сподіваємось, що кохання Шевченка і його інтимна лірика допоможуть глибше розкрити нам сутність Поета. Давайте, торкнувшись цієї делікатної теми, спробуємо піднестись до вершин духу генія, а не приземлити їх, звівши велике до дрібного чи дріб’язкового.

ОА    Далека і гірка була Тарасова любов,

Одвічні протилежності в житті,

Кружила заметіль навколо доль,

Заплуталось кохання в крижаній імлі,

Але серед снігів, снігів, снігів

Ішла у мрії ти, зоря весни.

ЯВ Уперше незбагненні почуття пробудила в хлоп’ячій незахищеній душі сусідська дівчина Оксана Коваленко.

МАКСИМ Тарас Шевченко: (підходить до столу, на якому підручник. Запалює свічку, читає – на фоні музики ):музика

Чи правда, Оксано? чужа чорнобрива!

І ти не згадаєш того сироту,

Що в сірій свитині, бувало щасливий,

Як побачить диво-твою красоту.

Кого ти без мови, без слова навчила

Очима, душею, серцем розмовлять.

З ким ти усміхалась, плакала, журилась

Кому ти любила Петруся співать.

Оксана:

Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились,

Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись,

Та вже й не сходились ніколи.

МАКСИМ -Шевченко:

А я так мало, небагато

Благав у Бога, тілько хату,

Одну хатиночку в гаю,

Та дві тополі коло неї,

Та безталанную мою,

Мою Оксаночку, щоб з нею

Удвох дивитися з гори

На Дніпр широкий, на яри,

Та на лани золотополі,

Та на високії могили;

Дивитись, думати, гадать,

Понад Дніпром у темнім гаї

Гуляли б, поки не смеркає

Поки мир божий не засне,

Поки з вечернею зорьою

Не зійде місяць над горою,

Туман на лан не прожене.

Оксана. Він заплющував очі і знову бачив мене, як живу, - чорнобриву, кучеряву, у вінку з волошок, коли я витирала хусточкою його  дитячі сльози, які виступали на очах, дарувала йому ласку, зігрівала осиротіле серце. З ним поруч була я, його Оксана...

Оксана Коваленко. Після неминучої розлуки з Тарасом я жила просто, природно. По-земному буденно й щасливо: стала на рушник із кріпаком. Виростила  дітей.  Досхочу натрудилася, наспівалась пісень: відійшла у вічність чистою-пречистою, бо ж у волю навмивалася слізьми.

 ЯВ Першій музі  поета – Оксані – Тарас Шевченко присвятив поему “Мар’яна–черниця”, саме про неї, по-дитячому світлу, казково незабутню згадував у поезіях “Три літа ”, “М.К.” Дорогим іменем першого кохання Шевченко називав героїнь своїх творів.

ОА І згодом це жіночий тип фатально буде подобатись Шевченкові в жінках, змушуючи його шукати в них ту, “справжню” – подругу, дружину, порадницю, якою в дитинстві ввижалась йому Оксана.

ПІСНЯ  ОДИНОКАЯ

САША 30 червня 1843 року. перебуваючи в селі Мойсівці на балу Шевченко знайомиться з Ганною Закревською - дружиною поміщика Платона Закревського. Потім Шевченко неодноразово приїздив до маєтку Закревських. Він написав портрети Ганни й Платона. Тарас закохався в Ганну.

(Входить Ганна Закревська (одягнена у сукню тієї епохи чи, хоча б,  у розкішному намисті, з накинутою на плечі шалю). Ледь поправляє на дошці свій портрет, намальований Шевченком. Звучить “Місячна соната” Бетховена).

Закревська. Перед моїм портретом зупиняються і довго стоять люди, навіть ті, які нічого не знають про історію кохання Шевченка, бо мої очі невідступно переслідують їх. Для мене зустріч з Тарасом була щасливою, прозорою миттю. Він так красиво і ніжно виявляв свої почуття, що не міг не відчувати на собі мій уважний погляд чорно-синіх (так, саме таких) великих, виразних очей. Шевченко якимось тривожним  поглядом пристрасно дивився на мої очі, ніби казав: « У чергуванні світла і тіней – краса життя».

(Виходить Шевченко)

ЯВ. Шевченко не любив друкувати на віршах посвят жінкам. Таких посвят є лише декілька. Вірш “Якби зустрілися ми знову”  адресований конкретній особі, схованій під вдома літерами – Г.З. - Ганні Закревській.

Тарас Шевченко “Г.З.”

 (Шевченко і Закревська стають поруч, але обернені спинами одне до одного, наче якась перешкода не дає їм бути разом).  Читають на фоні музики.Місячна соната

Шевченко.

Якби зустрілися ми знову,

Чи злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тоді б промовила мені?

Закревська:

Ніякого.  І не пізнала б,

А може б, потім нагадала,

Сказавши “Снилося дурній”.

Шевченко:

А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива.

Якби побачив, нагадав

Закревська.

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихе.

Шевченко.

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми – водою розлилось

Колишнєє святеє диво!

(Музика стихає. Шевченко й Закревська виходять).

ОА  А ми йдемо далі шляхами  Кобзаря. Доля готувала йому нову зустріч з жінкою, якій у листопаді 1843 Шевченко адресує такі рядки: “О добрый ангел! Молюсь й плачу перед тобою. Ты утвердила во мне веру в существование святых на земле”.

ЯВ  Ця жінка – княжна Варвара Миколаївна Рєпніна, їй було 35, коли вона познайомилась з 29-літнім Шевченком. Яготинська красуня. Розумниця з широким світоглядом, що жила молитвами і пристрастями. Нещасливиця в особистому житті, прекрасна і добра душа, овіяна серпанком великої поезії, - такою була нова знайома Шевченка, яку він зустрів в Яготині і яка одразу ж палко покохала поета.

(Під звуки вальсу входить В. Рєпніна, підходить до свого портрета, пильно придивляється, далі підходить до столу, запалює свічку, пише, замислюється.)

Відтворити тогочасну епоху допоможуть  елементи костюма. У Рєпіної – довга сукня, комірець з мережива, зачіска та (реквізит – чорнильниця, перо).

Рєпніна. -  Я була слабкою жінкою, яка так хотіла любові, а він... Він іноді відповідав мені теплим почуттям, але пристрасним – ніколи. (Княжна знову бере перо, пише).

Я написала повість свого життя і дала подивитися  Шевченку. Поміж сторінками я освідчилась йому в коханні. Я бачила, що вразила його, але  чекала його любові виглядала її, що ось завтра, ось-ось він прийде і скаже все.

ЛЕВЧЕНКО -Шевченко. Сповідь княжни мене збентежила. Я готовий був молитися на неї, на цю дивну аристократку, що в її душі відкрив стільки краси.

Рєпніна.

У день і час від’їзду я зі сльозами кинулася йому нашию, перехрестила чоло й він вибіг із кімнати. (Складає листа, вкладає в конверт).

Вернути б час, і я – Варвара,

Сумна, задумана княжна,

Я б утекла з Яготина…

Я б у задушливу казарму

Як вірна подруга, прийшла

Твоєю стала б я сестрою

І в Придніпровський рідний край

Листи б од тебе одсилала,

Я  берегла б твої пісні...

Щоб чорний вітер Кос-Аралу

Не спопеляв даремно дні.

ВИШИВАНКА пісня-танок

ЯВ Велике і палке кохання до Шевченка та і залишилося для княжни Рєпніної нероздільним. Рідня княжни Варвари, особливо мати, доклали зусиль, щоб розлучити їх. Княжна з туги захворіла й вісім днів нічого не їла.

ОА Варвара Рєпніна в подальшому так і не вийшла заміж. На все життя вона залишилася справжнім і вірним другом, ангелом-охоронцем  Тараса. Відраду для себе знаходила в релігії.

САША  Взимку 1854 року, на засланні,  Шевченкові знов зблиснула зірка кохання – й закотилася. Йдеться про дружину коменданта Новопетровської фортеці, матір трьох дітей – Агату Ускову. Поет захопився нею безтямно, відчайдушно.  

Сергій-Шевченко. Ця найпрекрасніша жінка для мене – справжня благодать Божа. Це   єдина істота, якою я захоплююся аж до поезії. Що за чудова, дивна істота непорочна жінка! Я покохав її високою чистою любов’ю, всім серцем і всією  душею.

(Входить Агата Ускова. Зупиняється поглядом на своєму портреті).

БАГІНА-Ускова: (стримано, дещо надмірно). Шевченко мав приємний голос, говорив гарно, плавно, особливо дуже добре читав уголос. Тарас був у нас, як у рідній сім’ї, всі його дуже любили.

Шевченко  передав в очах ніжність і материнство.  А як він любив прості польові квіти! (Бере зі столу ромашки, пригортає їх, виходить).

ОА. З часом Шевченко зрозумів, що він зайвий у цій щасливій сім'ї, але серце переконати було важче.

ЯВ. Вирвавшись із осоружної фортеці, поет мріє якомога швидше потрапити до Петербурга. Звільнення із заслання пробуджує в поета прагнення мати сім'ю, дружину, дітей… Він постарів, хворий, змучений цингою (портрет). І ось нова надія-одружитися зі своєю, з кріпачкою.

Він зустрічає в домі Карташевських  останню надію на щасливе подружнє життя – Ликеру Полусмакову.

 

Поезія “Ликері”

Моя ти любо! Усміхнись,

І вольную святую душу,

І руку вольную, мій друже,

Подай мені. То перейти

Вона поможе нам калюжу,

Поможе й лихо донести,

І поховать лихе дебеле

В хатині тихій і веселій.

САША. Шевченко закохався в Полусмакову і вхопився за рятівну думку – збудувати з цією кріпачкою своє родинне щастя. виглядати якого і чекати він уже стомився.

НАСТЯ    

                  Не журюся, а не спиться

Часом до півночі,

Усе світять ті блискучі

Твої чорні очі.

Мов говорять тихесенько:

“Хоч, небоже, раю?

Він у мене тут – у серці”

А серця немає.

ЯВ: О, як він хотів раю! До останньої миті свого непростого життя шукав той рай і хотів, але... Рай так йому не трапився… Ликера Полусмакова була і гарна, і ніби ж розумна (вміла читати, писати). Ледарство, неохайність, корисливість Шевченкової обраниці Тарас Григорович сприйме за селянську простоту, жвавість і дотепність.Та не судилося...Насправді Ликера мріяла про гроші, багатство, панське життя.

ТАНЯ-Ликера.(перед дзеркалом міряє стрічки і намисто) Шевченко пропонував мені руку і серце. Казав, що купить хатину гарненьку, біленьку, з садочком. Я буду в ній справжньою господинею! Узимку поїду до Парижа. Я в дорогому вбранні, вся в коштовностях, наче справжня пані. І заведу собі прислугу.

ОА.   Коли вже наближалося весілля, несподівано прийшовши додому, Шевченко застав Ликеру в обіймах учителя.

САША. Розрив стосунків із Ликерою загострив хворобу поета. Біль у грудях, на який все частіше жалівся Тарас, поєднався з душевним болем.

        

 ЯВ. Через тринадцять днів буде написано поезію, позначеною літерою “Л”. Та поет уже не бажає, аби  зрадниця приходила до нього навіть у сни.

Сергій-Шевченко:

Поставлю хату і кімнату,

Садок – райочок насаджу.

Посиджу я і походжу

В своїй маленькій благодаті.

Та в однині – самотині

В садочку буду спочивати.

Присняться діточки мені,

Веселая присниться мати,

Ні, я не буду спочивати,

Бо й ти приснишся. І в малий

Райочок мій спідтиха-тиха

Підкрадешся.

 Наробиш лиха...

ОА. Через 44 роки по смерті Шевченка, у Канів на Чернечу гору, до могили Тараса  прибуде Ликера, щоби замолити гріхи юності. Вона, Ликера Іванівна, якій вже 65 років, у книзі записів, що лежатиме в хаті біля могили її колишнього нареченого, тремтячою рукою, плачучи, ковтаючи сльози, напише:

ТАНЯ-Ликера “13 травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люби, мій друже. Сьогодні мій день Ангела. Подивись на мене, як я каюсь” “Твоя люба, мій друже...”

ПІСНЯКВІТКА_ДУША

ЯВ Поета не стало. Згасла свічка його життя. Але залишилось слово, яке не має обмежень  просторі, бо воно злітає все вище і вище, до вершин духу генія, де немає розбитих мрій, надій, розчарувань.реквієм

 ОА.  Залишилися й картини геніального Тараса Шевченка, в яких він по-іншому розкрив таємничу красу жінки, увічнив ідеал жіночої краси на полотні.І все-таки жаль, що не знайшлося в житті поета жінки, яка могла  б сказати найголовніше.

Фотозвіт заходу